Молочні залози складаються з трьох основних типів тканин – жирової, сполучної та залозистої. Раком молочної залози (РМЗ) називають злоякісні пухлини молочної залози, що розвиваються саме з клітин залозистої тканини. Всупереч поширеній думці, на РМЗ хворіють як жінки, так і чоловіки, однак у жінок він зустрічається приблизно в 100 разів частіше.
Як виникає рак молочної залози?
Рак грудей розвивається так само, як і будь-яка інша злоякісна пухлина. Одна або кілька клітин залозистої тканини внаслідок мутації, що сталася в них, починають аномально швидко ділитися. З них утворюється пухлина, здатна проростати в сусідні тканини і створювати вторинні пухлинні вогнища – метастази.
Мутації, які призводять до раку молочної залози, бувають спадковими та набутими.
Поширеними спадковими генетичними причинами стають мутації в генах BRCA1 і BRCA2. Носії мутації BRCA1 мають ризик захворіти на рак молочної залози 55-65%, а носії BRCA2 – 45%. Такі генетичні дефекти передаються у спадок від батьків дітям, вони стають причиною раку приблизно в 15% випадків.
Набагато частіше рак молочної залози виникає через набуті мутації: вони виникають у клітинах залози і не передаються у спадок. Наприклад, у 20% випадків збільшено кількість копій гена, що кодує HER2 – білок-рецептор, який знаходиться на поверхні клітин і стимулює їхнє розмноження.
“Молекулярно-генетичний портрет” пухлини молочної залози має важливе значення при виборі оптимального лікування. При перших ознаках на рак, якомога скоріше звертайтеся до онколога. В клініці «Medical Plaza» фахівці ретельно проводять діагностику та вибирають оптимальний метод лікування захворювання у кожному окремому випадку, докладніше на сайті клініки: https://medicalplaza.ua/rak-molocnoi-zelezy.
Симптоми
Ранні ознаки раку грудей жінка часто може помітити сама, якщо регулярно проводить самообстеження:
- збільшення, зміна форми молочної залози;
- асиметрія грудей;
- асиметричне розташування сосків;
- деформація соска, він може стати втягнутим;
- виділення із соска – особливо мають насторожити кров’янисті;
- болючість грудей;
- почервоніння і припухлість;
- щільний вузол, який можна промацати;
- зміни на шкірі: виразки, рани, що не загоюються, «лимонна кірка»;
- зморщена і втягнута шкіра над пухлиною;
- збільшення лімфатичних вузлів у пахвовій ділянці: їх можна виявити на дотик.
На ранніх стадіях рак молочної залози, як правило, ніяк не проявляється. Найчастіше пухлина виявляється при самодіагностиці або випадково під час проведення профілактичних досліджень (мамографії).
Пацієнтки зазвичай скаржаться на наявність утворення, що пальпується, виділення із соска. Біль – рідкісний симптом раку грудей, проте больовий синдром може вийти на перший план на етапі генералізації процесу, особливо в разі поширення метастазів у кістки.
Досить часто виявляються такі ознаки раку грудей, як поява асиметрії внаслідок зміни розмірів ураженої залози. Зменшення, зміщення догори, деформація і зморщування молочної залози може спостерігатися за скіррозної (фіброзної) форми раку молочної залози. Навпаки, збільшуються груди на боці ураження в разі швидкого росту утворення або через набряк, який формується внаслідок порушеного відтоку лімфи.
Іноді в разі поширення раку на поверхню шкіри можуть спостерігатися такі ознаки, як почервоніння і виразка. Наявність цих симптомів свідчить про занедбаність процесу.
Зміни соска теж можуть визначатися, але тільки на пізніх стадіях. При цьому мають місце такі симптоми, як:
- Симптом Форга – на боці ураження сосок розташований вище, ніж на здоровій молочній залозі.
- Симптом Краузе – сосок потовщений, складки ареоли помітно виражені.
Патологічні виділення – досить рідкісний симптом, але в деяких випадках може бути єдиним виявленим під час огляду. Часто виділення мають кров’янистий характер, рідше трапляються серозні та гнійні.
Виділяють особливі форми раку грудей із типовою симптоматикою. До них належать:
- Набрякло-інфільтративна форма, для якої характерне збільшення і набряклість молочної залози, мармуровий колір шкіри, виражена гіперемія.
- Маститоподібна – проявляється ущільненням ураженої молочної залози, підвищенням температури тіла.
- Бешихоподібна форма, за якої на шкірі виявляються вогнища (іноді з’являються виразки), що зовні нагадують бешихове запалення.
- Панцирна форма характеризується наявністю множинних вузлів, за рахунок яких відбувається зморщування і деформація молочної залози.
- Рак Педжета – вражає сосок і ареолу. Для нього характерне потовщення соска, зміна шкіри у вигляді почервоніння й ущільнення, утворення кірок і лусочок.
Діагностика в онколога-мамолога
Збір анамнезу
Діагностика раку молочної залози починається з бесіди. На цьому етапі лікарю важливо оцінити скарги і з’ясувати, чи траплялися випадки раку молочної залози в родині, якщо так – наскільки часто. Це допомагає запідозрити спадкову форму захворювання, пов’язану з мутаціями в генах BRCA1, BRCA2, NBS1, CHECK, TP53.
Огляд молочної залози
Далі лікар оглядає, обмацує молочні залози, перевіряє, чи немає в них вузлів і ущільнень, чи не збільшені лімфатичні вузли в пахвовій, надключичній і підключичній областях.
Інструментальна діагностика
Після огляду лікар може направити жінку на мамографію – рентгенографію молочної залози. Показаннями до цього дослідження є ущільнення в молочній залозі, зміни з боку шкіри, виділення крові із соска, а також будь-які інші симптоми, які можуть вказувати на злоякісну пухлину. Також використовують ультразвукове дослідження молочних залоз.
Магнітно-резонансна томографія – високоінформативний метод діагностики злоякісних пухлин молочної залози. Її застосовують у разі лобулярного раку, коли неінформативними є мамографія та УЗД, а також для оцінки розмірів і розташування пухлини, що допомагає визначитися з тактикою хірургічного лікування. МРТ може застосовуватися для скринінгу у жінок-носіїв аномальних генів, пов’язаних із підвищеним ризиком раку молочної залози, у разі обтяженого сімейного анамнезу.
Остаточний діагноз встановлюють за результатами біопсії. Отримати пухлинну тканину молочної залози можна різними способами:
- Дослідження виділень із соска – у них можуть бути виявлені пухлинні клітини.
- Під час тонкоголкової біопсії в пухлину молочної залози вводять голку під контролем УЗД або мамографії.
- Під час трепанобіопсії (CORE-біопсії) використовують спеціальний інструмент, що нагадує товсту порожнисту голку. Він дає змогу отримати більшу кількість пухлинної тканини молочної залози та більш детально її дослідити.
- Під час біопсії «пістолет-голка» голку вводять точно в потрібне місце за допомогою спеціального пістолета.
- Стереотаксична вакуум-біопсія – практично так само точна, як біопсія раку молочної залози під час хірургічного втручання, але її можна виконати під місцевою анестезією, не вдаючись до загального наркозу. Процедуру проводять за допомогою пістолета Bard Magnum і вакуум-апарату.
- Ексцизійна біопсія проводиться під час хірургічного втручання. На дослідження відправляють усю пухлину разом із тканинами молочної залози.
- Сентінель-біопсія – дослідження сторожового лімфатичного вузла під час операції. Воно допомагає розібратися, чи поширилася пухлина в регіонарні лімфатичні вузли, і чи варто їх видаляти.
Цитологічне та гістологічне дослідження проводять у лабораторії, де оцінюють будову окремих клітин і тканини. Нині доступні молекулярно-генетичні дослідження: вони допомагають виявити мутації, завдяки яким відбулося злоякісне переродження, і підібрати оптимальну протипухлинну терапію.
Біопсія дає змогу з’ясувати, чи є пухлина злоякісною, а також визначити її тип і стадію. Крім того, дослідження біопсійного матеріалу дає відповідь на питання, чи є пухлина гормонозалежною, що також впливає на схему лікування.
Лікування раку молочної залози
Схему лікування раку молочної залози потрібно підбирати індивідуально для кожної пацієнтки з урахуванням таких факторів, як тип пухлини, стадія, чутливість новоутворення до гормональної терапії. Береться до уваги і загальний стан пацієнта. Якщо пухлину виявлено на ранніх стадіях і обрано правильну тактику ведення, то шанс повністю вилікувати рак грудей є досить високим.
Хірургічний метод
Оперативний метод є домінуючим у лікуванні раку молочної залози. У разі раннього виявлення пухлини можливе проведення органозберігаючої операції – секторальної резекції. Виконання такого втручання супроводжується підвищеним ризиком місцевого рецидивування, у зв’язку з чим його комбінують з іншими методами, наприклад, променевою терапією.
На пізніших стадіях рак грудей лікується із застосуванням мастектомії – видалення всієї молочної залози разом із найближчими лімфатичними вузлами. Лікар також може прийняти рішення про видалення другої молочної залози, якщо великий ризик розвитку в ній злоякісної пухлини.
Щоб розібратися, чи поширилися ракові клітини в лімфатичні вузли, і визначитися з об’ємом хірургічного втручання, може бути проведена сентинель-біопсія, або біопсія сторожового лімфовузла. Під час операції в пухлину вводять радіофармпрепарат або флуоресцентний барвник – це допомагає візуалізувати лімфовузол, який першим приймає лімфу від тканини молочної залози. Його видаляють і проводять гістологічне дослідження. Якщо в сторожовому лімфовузлі не виявляють пухлинних клітин, можна обмежитися видаленням вогнища в молочній залозі. В іншому разі показано висічення регіонарних лімфовузлів.
Променева терапія
З метою поліпшення безпосередніх і віддалених результатів оперативного втручання в разі раку молочної залози, як допоміжний метод використовується променева терапія. Вона може застосовуватися в передопераційному періоді для зменшення ступеня злоякісності пухлини молочної залози, пошкодження і регресії мікрометастазів. Однак частіше до променевої терапії вдаються після операції, коли необхідно знищити ракові клітини, які могли залишитися в організмі.
Хіміотерапія
Для лікування раку грудей застосовують хіміопрепарати до або після хірургічного втручання з метою повного виліковування, подовження життя і поліпшення його якості, або для зменшення обсягу операції. Кожен із хіміотерапевтичних препаратів діє тільки на клітини в певній фазі клітинного циклу. Тому найефективнішим є призначення поліхіміотерапії – поєднання кількох лікарських засобів, які мають різну ефективність і механізм дії.
Лікарська терапія: гормональні та таргетні препарати
Злоякісна пухлина молочної залози визнається гормоночутливою, якщо понад 10% клітин у її складі мають рецептори до естрогену або прогестерону. У цьому разі застосовують гормональну терапію. Що більше пухлина має гормональних рецепторів, то ефективнішим буде таке лікування.
До складу цього виду терапії входять кілька методів, які зупиняють вироблення гормонів і блокують їхнє надходження. На сьогодні дедалі ширше використовують препарати з групи нестероїдних антигормонів, які впливають тільки на пухлину молочної залози і не зачіпають механізми гормоноутворення в усьому організмі. Терапію гормональними препаратами призначають як у післяопераційному періоді з метою зниження ризику рецидивування, так і як самостійне лікування неоперабельних пухлин молочної залози для контролю над їхнім ростом.
Для лікування раку молочної залози застосовують також таргетну терапію – препарати проти певних молекул-мішеней у пухлинних клітинах, що мінімально впливають на здорові клітини організму. Таргетну терапію використовують окремо або в комбінації з іншими методами лікування.
Прогноз у разі раку молочної залози
Якщо рак молочної залози діагностовано на ранніх стадіях (0-I), п’ятирічна виживаність наближається до 100%. Тобто, можна сказати, що вдається вилікувати практично всіх пацієнтів. Далі, залежно від стадії, прогноз щодо п’ятирічного виживання погіршується:
- На II стадії – 93%.
- На III стадії – 72%.
- На IV стадії – 22%.
Сукупність наявних в арсеналі методів лікування раку молочної залози дає змогу в більшості випадків домогтися ремісії захворювання або, щонайменше, продовжити життя зі збереженням його якості. Ефективність лікування загалом безпосередньо залежить від того, чи було лікування розпочато своєчасно.
Максимальна ефективність лікування раку досягається тільки в тому разі, якщо воно проводиться відповідно до міжнародних протоколів і враховує індивідуальні особливості кожного пацієнта.