Формула води – H2O. Ось, мабуть, і все, що пам’ятаю зі шкільних уроків хімії.
Також випливла у свідомості фраза: «Організм людини на 60% складається з води». Втім, це не хімія, а скоріше біологія. А ще: без неї неможливе життя на Землі… і неможливий здоровий спосіб життя. Тому і варто розібратися докладніше, що таке «вода» і з чим її їдять. І чи їдять?
Насправді годі було пити під час їжі, т.к. це заважає травленню. Краще за 30-40 хвилин до їди. І в будь-який час між їдою. А ось одразу після їжі краще не пити хоча б годину.
Кажуть, що даремно ми замінюємо воду соками, кавою та чаєм. Ці напої не втамовують спрагу, навпаки, є сечогінними, вимивають з організму мінеральні речовини і призводять до зневоднення організму. Тому якщо вже пити, то лише воду. Запитання скільки?Він практично «шекспірівський», бо думки авторитетних фахівців розходяться. Одні кажуть: 2-3 літри, інші: 2-3 склянки. Але всі сходяться в тому, що зневоднення організму призводить до бляклої шкіри, головного болю, втоми, проблем із травленням та хворобами серця.
Найпростіший спосіб дізнатися чи достатньо організму води – ущипнути себе за руку із зовнішнього боку долоні. Якщо шкіра розгладжується повільно -клітинам потрібна волога. Якщо швидко – рідина гаразд. Ущипнула. Боляче і гладко. Я відкрила секрет ескулапів! Потрібно пити стільки, скільки потребує природне почуття спраги. Адже все залежить від того, в якому режимі працюють нирки, легені, шкіра та шлунково-кишковий тракт, через які вода «виходить» із тіла. Тому головний показник, який варто орієнтуватися, – це відчуття комфорту.
Що робити, якщо мені комфортно пити воду з-під крана?! Ніякі умовляння батьків, запах вогкості та накип на чайнику не можуть змусити мене пити фільтрований або пляшковий. Мені чомусь подобається смак водопровідної. Я вдаюся до старого «бабусиного» способу – кип’ятіння – і сподіваюся, що таким чином як за помахом чарівної палички вижену з води все «зло». Але виявляється, що водопровідну воду не можна пити навіть після кип’ятіння.Вона містить різноманітні бактерії, віруси, солі важких металів, хлор. І це далеко не весь перелік. Причому при кип’ятінні хлор у результаті реакції з органічними речовинами утворює речовини, що сприяють розвитку злоякісних утворень. Деякі бактерії гинуть лише після 30 хвилин кип’ятіння (наприклад, гепатит А). А солі важких металів, що містяться у воді, та інші забруднювачі, взагалі, нікуди не подіються.
Один із способів «вилікувати» воду – фільтрувати. Наприклад, недорогим “домашнім” фільтром. Здебільшого вони вугільні, тому поглинають сполуки хлору, очищають воду від кількох видів забруднень, але майже безсилі боротьби з мікробами. І ще один недолік (або гідність, але тільки для організованих людей): треба не забувати міняти фільтр, інакше він сам стане джерелом зараження.
Якщо я такий ретроград і фанат все робити по-старому, може скористатися народними способами очищення? Наприклад, опустити в склянку срібну монетку чи ложку, і річ із кінцем? Але й тут свої мінуси: іони срібла здатні порушити мікрофлору кишечника і спричинити серйозне захворювання – аргентоз.
Часто зустрічаю на вулиці сусідів, які несуть додому бутлі з водою з бювету і гордо називають її «артезіанською», тобто. найбільш чистою, оскільки вона захищена від проникнення шкідливих речовин водотривкими шарами ґрунту. Втім, особисто у мене подібні судження викликають деякі сумніви, враховуючи той факт, що бювети не обслуговуються належним чином, тому чистота води під великим питанням.
Варіантів вирішення проблеми з водою все більше, але вірного поки що не знайшлося. Погляд впав на пляшку мінералки відомої марки, що стоїть на столі. Хороша штука – не має запаху, не містить барвників та цукру, чудово втамовує спрагу. Хоча пити її можна, якщо вміст солі не більше 1 г на літр. І якщо називається вона – мінеральна їдальня. А ось вода із середнім (1-10 г на літр, лікувально-їдальня) та високим (тобто понад 10 г на літр, лікувальна) вмістом солей не рекомендується для частого вживання. Її використовують для профілактики та лікування багатьох захворювань, і призначається лікарем.
До речі, нещодавно з подивом дізналася, що бутильована вода має термін придатності (як правило, від 3 до 18 місяців у пластикових пляшках, до 24 місяців – у скляних). А у відкритому вигляді вона зберігається не більше 3 діб, після чого рекомендується прокип’ятити. Ну, нарешті моє улюблене заняття!
У принципі, в результаті моїх власних висновків, я знайшла два види тієї самої води, якою за словами Да Вінчі «дана чарівна влада стати соком життя на Землі» – це бутильована (тільки важливо уважно вивчити етикетку) і очищена фільтром (не прогадати б з цим дивом науки та техніки). І ще один маленький секрет для великої компанії – важливо зарядити воду позитивною енергією, подякувати, освідчитися у коханні, побажати їй добра і, може, навіть загадати бажання. Не смійтеся, це не я сама вигадала. Це сивочолі вчені з докторськими ступенями довели, що вода має пам’ять, і пам’ятає як хороше, так і погане.
Так ось, хочу здорове серце, свіжий колір обличчя та бадьорість духу! Ну, будь ласка, люба! А ще сукня, туфельки та на берег моря… Втім, це не зовсім за адресою…