Напевно, кожен з нас хоч раз у житті стикався з проблемою дисбіозу або чув про таке нещастя точно.
Говорячи про дисбіоз, більшість людей мають на увазі зміну мікрофлори в кишечнику. Не всі знають, що такі порушення видового чи кількісного складу мікроорганізмів може бути у органах травної системи, а й статевої. Ми розповімо про бактеріальний вагіноз.
Дисбіоз піхви інакше ще називають бактеріальним вагінозом.
Чому, у кого він розвивається і чим небезпечний?
В організмі людини постійно живуть, розмножуються та «працюють» мільйони різних мікроорганізмів. І це зовсім не означає, що людина, всередині якої стільки мікроскопічних істот, що живуть своїм власним життям, смертельно хвора або навіть злегка нездорова. Навпаки, саме ці мікроби допомагають нам боротися з різними захворюваннями.
Мікроорганізми, що живуть в нормі в організмі людини, виконують цілу низку життєво необхідних для нього функцій: вони покращують травлення, прискорюючи всмоктування корисних речовин з кишечника в кров; синтезують вітаміни та інші біологічно активні речовини, нестача яких стає причиною тяжких захворювань.
Ці бактерії як фільтри «відловлюють» токсини, що потрапили всередину людини, і адсорбують їх на собі, перешкоджаючи проникненню цих шкідливих сполук у кровотік. Але найдивовижніше те, що нормальна мікрофлора перешкоджає розвитку інфекції.
При зустрічі хвороботворних мікроорганізмів та представників нормальної флори починається справжня конкурентна боротьба, битва за місце у людському організмі, за право подальшого зростання та розмноження всередині нього. І чим більше корисних бактерій, чим злагодніша їхня робота, тим легше нам впоратися з інфекцією.
У статевих органах жінки, як і в кишечнику, також живуть різні корисні бактерії, які в тому числі захищають від вторгнення хвороботворних мікробів. 95-98% цих корисних бактерій відносять до лактобацил (лактобактерій).
Свою назву ці мікроорганізми отримали через те, що в процесі своєї життєдіяльності вони виробляють молочну кислоту (лактат), що і зумовлює рН піхви як кислу (3,5-4,5). Молочна кислота згубна для цілого ряду хвороботворних бактерій, а тому від того, наскільки багато лактобактерій і як добре вони «працюють», залежить їхня здатність захисту від інфекції.
Іншими представниками нормальної мікрофлори піхви є різні види стрептококів, бактероїди, фузобактерії, ентеробактерії, стафілококи тощо. У здорової жінки можуть виявлятися навіть дріжджоподібні гриби (Candida) та вагінальна гарднерелла.
Однак подібних мікроорганізмів у нормі має бути значно менше, ніж лактобацил. Молочна кислота, яку виробляють лактобактерії, утримує кисле середовище у піхві, тим самим перешкоджаючи надміру активному зростанню та розмноженню інших бактерій. Порушення цієї мікробної ієрархії вагінальних мікроорганізмів призводить до розвитку досить серйозних інфекційних захворювань статевих органів.
При порушенні видового та кількісного співвідношення у складі мікрофлори піхви (зменшення кількості або ослаблення властивостей лактобактерій) може виникнути таке захворювання, як бактеріальний вагіноз або дисбіоз піхви.
За статистикою, ця патологія зустрічається у 60-80% гінекологічних хворих. У вагітних частота бактеріального вагінозу коливається від 9 до 35%. Але найжахливіше, що в кожної четвертої жінки, яка не пред’являє жодних скарг і не погіршення самопочуття, виявляються порушення у складі мікрофлори піхви, а отже, і велика схильність до розвитку інфекційного запального процесу статевих органів.
Чим небезпечний бактеріальний вагіноз?
Він може спричинити серйозні інфекційно-запальні захворювання статевих органів жінки.
А під час вагітності ця патологія може призвести до:
– інфікування оболонок плода та навколоплідних вод (хоріонамніоніт);
– передчасне переривання вагітності на різних термінах (викидні, передчасні пологи);
– Народженню дітей з низькою масою тіла;
– гнійно-септичним ускладненням у новонародженого;
– запальне ураження внутрішньої оболонки матки в післяпологовому періоді (ендометрит).
Хто ж схильний до розвитку дисбіозу піхви?
* Жінки, які мають те чи інше порушення менструального циклу (його регулярність, тривалість, обсяг тощо.).
* Жінки, які перенесли у минулому запальні захворювання статевих органів (кольпіти, аднексити, сальпінгіти, ендометрити, цервіцити).
* Жінки з патологією шийки матки (ерозії, поліпи, т.д.)
* Жінки, що тривалий час (більше 5 років) користуються як контрацепція внутрішньоматковими засобами (ВМС).
Більше, ніж в інших, ризик виникнення бактеріального вагінозу також має місце у жінок:
– після тривалого лікування антибіотиками, у тому числі і після «самолікування» (використання антибактеріальних засобів без призначення лікаря);
– при хронічних запальних захворюваннях внутрішніх органів (тонзиліти, ларингіти, риніти, бронхіти, коліт, тощо);
– при зниженні імунних сил організму (зокрема під час вагітності);
– за наявності дисбіозу кишечника (у кожної другої жінки, яка страждає на дисбактеріоз кишечника, виявляються порушення піхвової мікрофлори);
– за наявності захворювань, пов’язаних з порушенням обміну речовин та гормональної регуляції.
До сьогоднішнього дня питання про те, чи передається бактеріальний вагіноз партнеру при статевих контактах, залишається без однозначної відповіді. Одні автори наполягають на тому, що ця патологія є захворюванням, що передається статевим шляхом, що підтверджують наступними фактами: велика кількість пацієнток із дисбіозом піхви мали ранній початок статевого життя та велику кількість статевих партнерів.
Крім того, досить часто збудників бактеріального вагінозу виявляють у сечівнику у статевих партнерів хворих жінок. Однак всі ці факти досить неоднозначні і не можуть розглядатися як докази статевого шляху передачі бактеріального вагінозу, який на сьогоднішній день все ж таки не відносять до захворювань, що передаються при статевих контактах.
Основними проявами піхвового дисбіозу є:
рясні виділення зі статевих шляхів жінки (раз на 10 більше, ніж зазвичай), які відрізняються водянистою консистенцією і мають неприємний різкий запах (іноді запах тухлої риби). Такі виділення (білі), як правило, бувають білими або сірого відтінку, але іноді можуть бути жовтувато-зеленими. При тривалому перебігу захворювання білі стають густішими, липкими, тягучими, іноді навіть сирними, можуть пінитися;
* свербіж, печіння у сфері промежини і зовнішніх статевих органів, відчуття дискомфорту;
* болі під час статевого акту, неможливість статевих контактів;
При зверненні до клініки лікар, крім розмови, що уточнює скарги та особливості перебігу захворювання, проводить огляд пацієнтки та спеціальні дослідження для видової та кількісної оцінки складу піхвової мікрофлори. Має значення скільки лактобактерій було виявлено, їх активність, кількість та активність інших мікробів та їх співвідношення з лактобацилами тощо.
З урахуванням отриманих під час діагностики даних призначається лікування, яке має суто індивідуальний характер. Найчастіше лікар змушений призначати антибактеріальні засоби.
Подібні заходи можуть призводити до посилення наявного дисбіозу, оскільки антибіотики діють, на жаль, не лише на «погані» бактерії, а й на корисні лактобацили. Однак призначення цих препаратів виправдане в більшості випадків, тому що тільки антибактеріальна терапія може швидко і ефективно придушити хвороботворних мікробів, що надмірно розрослися.
Після такого лікування, що усунув практично всі види бактерій, необхідно заселення організму жінки «правильною» флорою в потрібному співвідношенні. В арсеналі лікарів існує ціла низка медикаментів, що відновлюють нормальну мікрофлору організму, хоча це завдання, на жаль, не відноситься до розряду легень і швидко вирішуваних.
Найчастіше лікування бактеріального вагінозу є досить тривалим і дорогим, а тому в інтересах самої жінки не допустити його розвитку, виключивши по можливості фактори ризику появи дисбіозу спочатку.